... В салоні тепло й затишно. За шибами крапить дощ. Ми в дорозі вже 4-5 годин. Надворі посутеніло, пізній вечір. Шурхіт дощу... Вже не чути нашого співу. Ми розморені і таки трохи втомлені. Задоволені, повертаємось з табору в Долині Чорного Черемоша. ТК "Кристал" - 6-е загальнокомандне місце на Чемпіонаті України з техніки водного туризму "Черемош-2007". В Бориса Гори й Дмитра Мотринчука - особисте перше місце в класі двомісних катамаранів!

Рано-вранці 26 квітня 2007р. команда "Кристалу" вирушає мікроавтобусом з Тернополя. На "бусі" й на причепі - різнобарвні катамарани, на капоті - символіка Чемпіонату. Перехожі проводжають поглядами й посмішками. За всю
дорогу жодного разу не спинили представники ДПС (та ми й не порушували ПДР) - але видно було, що і їм сподобалось.
Ми ж були в очікуванні. Заледве не половина команди вперше їде на змагання такого рівня. А хочеться не пасти задніх... Для того й виїхали раніше, щоб був час потренуватись перед змаганнями.
Перша змістовна зупинка - в Яремчі, знаменитий Яремчанський водоспад на р.Прут. З усвідомленням того, то зараз, можливо, доведеться познайомитись з ним ближче, на пару хвилин викликає прискорене серцебиття. Але мені не довелось :( - було мало води, і керівник вирішує, що для малодосвідчених, нехай і впевнених в собі, нехай і маючих досить бажання для проходження бурхливого водоспаду - надто небезпечно при такому рівні води в річці. Хлопці ж, які пройшли сплав на Кавказі, проходять водоспад... Ну що ж, до зустрічі, Яремче, до зустрічі, Прут - будемо підвищувати майстерність.
Їдемо через перевал. Ось ми й в долині Черемоша. Перше проходження річки командою. Я - передній правий на чотиримісному катамарані. Вперше в цій ролі. Звикання до річки. Чорний Черемош зустрів ні привітно, ні вороже. Але відразу дав зрозуміти, що має свій характер, і непростий. До цього характеру нам доведеться пристосовуватись... а також - вчитись працювати командою, адже в цьому складі ми ще не "катались". Відразу відчувається, що успіх і приємність сплаву дуже сильно залежать і від кожного зокрема, і від спрацьованості всіх. Особливо - пари матросів, і капітана з помічником.
... Берди, Дземброня, Гучок, Гук - кожен з порогів має свій "характер", свій "норов", а також - свою "хитринку". Хоча - й вони змінюються... Поріг "Сива кобила" на сьогодні вже не становить складності, а про його колишній характер
можна почути тільки з розповідей старших. Але всі пороги об'єднує - відчуття задоволення від успішного проходження, відчуття поваги й контролю водної стихії. Особливо, коли вже не тільки знаєш, але й можеш, будучи матросом, а не
капітаном, коли треба - підтягувати або відкидати носик катамарана, відповідно впливаючи на його траєкторію.
... За порогами, або на сходженні течії з боків, над великими каменями частенько втрапляєш на вали. Мало приємного, коли в хмарну погоду річка вмиває льодяно-холодною водою. Зате коли навчаєшся не втрачати швидкості на валах -
коли відчуваєш ту частку енергії, яку треба додати, і додаєш її - приємно відчувати чергову перемогу над характером річки (та й над власною втомою). Але це було не відразу...
... Знайомство з Білим Черемошем. Після сплаву до Устерік, місця зустрічі Чорного Черемошу з Білим, де вони зливаються в Черемош. Вантажимось, їдемо по дорозі проти течії. Білий Черемош відрізняється від Чорного не тільки кольором води, яка й справді набагато світліша. Ще в річці набагато більше каміння, і суттєво менше води. Вода бурлить по камінню... Виходимо... Поріг... Суцільний слалом... Пізно увечері рясне каміння Білого Черемошу "стояло" в мене перед очима - як поріг на вступі в річку сну... В динаміці - тільки-но катамаран, на якому я все ще веслую в своїй уяві, проходить біля чергових "обливанців", біля носика мого балона невідь звідки - знову камінь, знову треба відкинутись від нього надзусиллям, або ж надзусиллям пустити між балонами, і знову - невідь-камінь... так тривало декілька хвилин. Але тільки в цей вечір так засинав.
Хоча від Білого Черемошу залишились і неприємні враження. Було дивно і дико, коли чорняві діти на березі або на мості кидались крашанками, писанками (для довідки - Великдень був майже три тижні раніше), а то й камінцями... Не надто
приємно - адже вдіяти, сидячи в катамарані, практично нічого не можеш. А Назар ще намагався спочатку чемно з ними вітатись... Мабуть, халепа тут не в дітях, а в їхніх батьках...
... Далі - знову тренування. Або сплав від табору через Гучок, Гук до пам'ятника в Ільцях, або - Берди й Дземброня і до табору (частіше - тільки Дземброня). В діях екіпажу нашої "четвірки" вже щось схоже на злагодженість. В мене були деякі побоювання, що важко буде тримати ритм з різною інтенсивністю на пару з Назаром. Але вже на наступний день я почав помічати, що він намагається тримати ритм під мене. Так що побоювання виявились марними. За що Назару - окреме дякую! Команда пройшла більшу половину шляху до злагодженості дій.
... Старт довгої гонки на змаганнях. Є якийсь мандраж, є азарт, є бажання тягнути. Але азарт - чомусь "холодний", "тверезий". Що не завадило взяти ритм вже зі старту. Стартували другими в С-4. Так же й фінішували. Що в підсумку
дало 8-е місце серед 23-х команд. Непогано, якщо зважити на підготовку до змагань. Все-таки ентузіазм і бажання - непогані "двигуни". Нам би ще накатки... А досвідчений та сильний екіпаж двійки - зі значним розривом перші в класі С-2.
... На короткій гонці і на слаломі в нашої "четвірки" результати прогнозовані. Хоча хотілося б виступити краще! :)

Крім власне змагань, було життя в таборі. Табір на березі Чорного Черемошу. В мальовничій долині. Між гір. Під час сплаву до Верховини чи до Ільців було видно засніжені вершини, сліпучо-білі під яскравим сонцем, або холодно-білі з
блакитним відтінком в хмарну погоду. Увечері, коли засинаєш, здається, що річка шумить сильно-сильно, і заснути буде дуже важко. Але засиналось легко й міцно. Хоча ночі були холодні - зазвичай на ранок катамарани, намети, та й все навколо було вкрите інеєм. Приблизно о 8-30 в долину вже зазирало сонце, і сліди ранкового холоду буквально за кільканадцять хвилин знайти вже було важко.
Але за 11 днів погода була різною. Одного вечора вирішив провести нічний експеримент - одягнути в спальник три товсті шкарпетки. Вранці було дивно від відчуття - мені дуже тепло. Невже додаткова одна пара шкарпеток дала такий
ефект?! Визираю з намету - інію немає. Ніч була тепла...
Правда, після цієї теплої ночі було трохи більше дощів, ніж хотілося б. Але це - не перешкода! Мені, принаймні, було цікаво сплавлятись за різної погоди - під сонцем, і під хмарами, і під дощем. І одного разу - під снігопадом. Тепер мені
залишається сплав вночі під дощем і вночі під снігом :) - все решта я вже ніби спробував (принаймні, сплав вночі без дощу і снігу - точно було таке на Дністрі).
... Сплави були різні. Крім власне змагань. Крім підготовки до змагань. Були ще тренувальні сплави "для загального розвитку" і відпочинкові. Довелось вперше сісти на "Стрілу" - двомісний катамаран, який в нас "записався"
в призери. Вперше - помічником до Орка. Від цього разу отримав мало задоволення. Вкрай мало. Але коли мені треба було вибрати помічника, щоб покатати "чайників", з можливих кандидатур (Микола, Назар, Орко) я вибрав саме
Орка... Коли вперше пройшов ділянку річки на цій же двійці з Назаром, було не тільки мало приємного - було ще й важкувато. Але потім був прогулянковий сплав з Дмитром на шестимісному, в якого я сів помічником. Вперше за сплав. Дмитро розкрив трохи секретів, трохи покоментував що, як і чому саме так він робить, коли керує судном. Потім сказав - "Пробуй!" А ще пізніше - "Цей поворот ти сам пройшов, я не керував". Мабуть, саме з Дмитром в мене стався якийсь прорив в розумінні річки, і Черемош став чимось рідним. Сильним, складним, місцями вимагаючим напруги й зосередженості, але - своїм...
З Дмитром же наважились майже на авантюру - з дівчатами, яких ми катали, помінялись місцями. Попросили їх не намагатись керувати, а табанити тільки по команді, і вони зайняли капітанські місця. І ми гарненько пройшли Дземброню!
Таким розміщенням і прийшли до табору. Немало було округлених очей, які бачили таку конфігурацію команди - попереду двоє хлопаків, а позаду, на кормі, - двоє тендітних дівчат. Але було дуже цікаво пройти ділянку річки, керуючи
катамараном не з корми, а з "носа". Хоча місцямо було важкувато підтягувати (принаймні, мені). Дівчата ж були задоволені не менше за нас, хоча сідали на катамаран, маючи якусь лячну тінь в очах :) .
Вже маючи досвід такого сплаву, знову прокатався на "двійці" з Назаром. І - зовсім інші відчуття! Попросив його тримати постійно один ритм, не зважати на мене, часом просив підтабанити або підгребти. Хоча ще бувало, що трохи "юлили", але з керуванням в основному вдавалось справлятись самому. За це Назару - окреме дякую, бо я таки отримав задоволення від керованості й чутливості, легкості "Стріли". Хоча йому з такого "навчання" толку мало... але - з часом і
сам навчиться при бажанні і практиці.

... можливо, буде продовження ... адже вражіння вихлюпнулись не всі ... була мандрівка в гори ... вилазки від табору ... сусіди ... змагання - їх дух, настрій, жага, асоціації ... а чого вартий похід в туристичну баню! ...

Дата написання - 22.05.2007, дата створення цієї сторінки - 08.06.2007, дата останнього редагування - 08.06.2007 (C) rrid