... задумка, якій більше року. Дніпропетровськ. Місто-мільйонник майже в центрі України, на Дніпрі. В нерозлучній парі із своїм сателітом Дніпродзержинськом. хоча якраз із Дніпродзержинськом не заладилось.

25 травня. 2007. п'ятниця. ранок. квитків з Києва до Дніпропетровська на поїзд відправленням між 23.00 - 02.00 - тільки "люкс". 333,55 грн. - трохи дорого...
відрядження. відомча база відпочинку. оз. Пісочне Старовижівського району. Волинь. їхати не хочеться, але треба. робота. уха. і жарена риба. до кінця робочого дня - 200 км.
вечір. Рівне. йду від автостанції до зал.вокзалу. звісно, пішки - адже в Києві є сенс бути тільки під ранок. виходжу на вул. Соборну. час від часу поринаю в густі хвилі аромату акацій. цвітіння в розпалі, вечір, тиха погода. жарко, душно. це ще більше посилює запахи. біля копусу "водного" - хвиля від дрібненького (від спеки?) бузку. сильна така хвиля.
прогулянка видалась гарна. і вперше пройшов цей маршрут повністю. от тільки жарко було... але наступні дні було ще спекотніше.
коло 11-ї вечора я знову на АС Рівне. важко визначитись - чи на Київ, щоб бути там коло 4-ї ранку, чи в 2.45 сідати на Брест-Миколаїв і їхати до Умані...
сідаю в київське таксі. домовляємось до Києва за 35 грн. ще один пасажир - до Новограда. таксист виявився родом з Карпатських країв. село Перкалаб він чудово знає, я ж тільки чув про це легендарне серед туристів місце. туди далеко добиратись. і там закінчується дорога... і таксист таки заінтригував. шансом зустрітись із риссю, ведмедем... і озером Карпатське око. яке, за повір'ями, бездонне. сам водій по горло ситий Карпатами... нещодавно займався продажем батьківської хати. всі діти живуть в різних куточках України, і мати нарешті перебралась на Херсонщину до дочки. в Карпатах треба важко працювати...
на об'їзній Новоград-Волинського висаджується попутник. він толком не знає цього чужого йому міста, і зникає в темряві...
в цілОму було приємно проїхатись і поспілкуватись. нехай не про гори, то про вурду, бринзу, гуслянку (маслянку?), про їх властивості, приготування, смак. Перкалаб і риболовлю на озері. На Перкалаб, виявляється, є значно краща дорога, ніж та, на котрій я бував. через перевал...
в Києві виходжу біля "Шулявки". Хоча в Рівному домовлялись про зал.вокзал або автовокзал... із-за якоїсь частки надто "хитрих" таксистів однаково відносишся до всіх... але час все одно в мене був, тому не бачив нічого складного в тОму, щоб пройтись дві станції метро. життя столиці не завмирає. якщо в Луцьку коло 3-ї ночі майже всі авто, які їздять - це таксі, то в Києві частка "звичайних" автівок набагато більша. вже недалеко від зал. вокзалу трохи потрапив під дощ. від поливу не підріс, але й не намок. заодно потішився вбудованим в телефон GPS - попередньо "залив" карти Донецька, Дніпопетровська, Одеси, ще раніше - Києва.
годину-другу витратив на курсування між площами біля Центального і Південного вокзалів. На "Автолюксі" вивіска - на сьогодні немає квитків ні в якому напрямку. Від Центрального вокзалу перша маршрутка в напрямку на Дніпропетровськ - о 7-й, до Кременчука. Від Південного не було жодної маршрутки на Дніпропетровськ або Кременчук, яка б подавала ознаки життя. Хоча, судячи по номерах, мала б бути... записуюсь на найближчу маршрутку від Центрального. в додатковий список мене вносять приблизно 7-м. цебто, якщо не з'явиться 7-ро, які записались в основний список, то я виїду в 7-й. На наступний рейс - так само основний і додатковий списки...
тому тільки-но відкривається метро, їду на Либідську, на головну АС. Рейс "Київ-Донецьк", відправлення 7-00, в Дніпропетровську 13-45, 67,49 грн. Автобус комфортабельний... головне - що з кондиціонером. бо і серед ночі в Києві в футболці холодно не було. і під дощем також.

і ось я вперше буду знайомитись з містом ракетобудівників. зустріч - вуха заледве не скручуються в трубочку. спека. спека. спека... вольовими зусиллями заставляєш себе не вливати в себе постійно рідину. щоб не хотілось пити ще більше, і не потіти ще більше...
найперше - треба знайти зал.вокзал. буквально через декілька хвилин я біля цієї мети... непогано. тепер можна зайнятись основною метою поїздки. і познайомитись з містом. шаурма - 7-8 грн., але порція більша, ніж в Києві чи Луцьку. ситно. за цілий день - порція шаурми і декілька бубликів. і скількись півлітрових пляшок соку... апетиту не дуже є - надто спекотно. але втома не відчувається.
центр міста жвавий, і набагато більше зелені, ніж я очікував. дерев відносно багато. скверики.
метро. одна лінія. всього декілька станцій. на 10 коп. корожче, ніж в Києві :) виходжу на кінцевій. повертаюсь назад, але вже наземним пішохідним маршрутом. часу в мене вже вдосталь. ... промзона. для пішоходів місцями немає доріжки. але вихідний, спека, і авто - рідко. ПРОМЗОНА. краєвиди заводів. і заводських труб. які димлять. не найкращий аромат... і маса різноманітних трубопроводів. час від часу потрапляю в забудову між заводами-фабриками. все сіро і запущено. словосполучення "косметичний ремонт" тут, схоже, не вживається. не надто оптимістично все тут виглядає...
хоча трохи в інший бік від вокзалів і картинка трохи інша. трапляються будинки старої (можливо, дорадянської) забудови - одно-, двоповерхові, які мають своє "обличчя", більш доглянуті, часто з клумбами. і дерева тут не такі нещасні - їх свіжі весняні листки не вкриті шаром пилу.
"спальні" райони більш жваві, але й більш спекотні. висотна забудова, мало дерев, петляючий маршрут трамваю. на трамвай сів перед мостом через Дніпро - переходити пішки по ньому не хотілось - на мості бачив тільки робочих, які ремонтували полотно на одній полосі, і пару чоловік. довгий, пильний і спекотний міст.
...повертаюсь до місця посадки на трамвай, виходжу. велике смердюче вогнище нікуди не поділось... знову заходжу в пром.зону. проходжу між двох металургійних заводів... проходжу під трубою через дорогу, діаметром до двох метрів. з труби щось шипить... не хочу уявляти, який "аромат" в таких місцях в сиру безвітряну прохолодну погоду... але явно не ті акації, які зустрічали мене в Рівному трохи менше доби тОму...
... час від часу користуюсь GPS. таки приємна штука в незнайомому місті! особливо, коли дороблена тобою карта запустилась :)
знову виходжу до автовокзалу, тільки вже з іншого боку. трохи зробив дугу. планував вийти до зал.вокзалу з протилежного боку, але так і не знайшов, де можна було б повернути. і вийшов до АВ. ЖПСом не користувався - економив заряд акумулятора, бо зарядного з собою не брав. і думав, що вже добре орієнтуюсь :)
... вже маю квиток до Одеси, і маю заледве не дві години часу. сідаю на трамвай біля зал.вокзалу. їду до кінцевої, розглядаюсь по сторонах. не знаю, як це тут називається, але бачу "слободу" - робочі селища, переважно одноповерхова приватна забудова. все сіре, одноманітне, запущене. не хотів би я тут жити... мабуть, така думка не тільки в мене - це підтверджується й цінами на нерухомість... на кінцевій зупинці виходжу. чекаю наступного трамвая. один магазинчик закритий, другий торгує через загратоване віконечко. до нього - черга. купують в основному пиво. з радянських часів тут мало що змінилось - хіба одежа на людях і сорти пива. мабуть, асортимент в магазинчику став більший. але саме приміщення магазину не змінилось - радянської забудови і радянських кольорів. сіре. подумалось, що не хотілося б опинитись тут пізно увечері чи вночі...
без особливого жалю покидаю багатолике місто з помітним акцентом індустріалізації. в якому на вокзалі не запитують, чи включати вартість постелі до квитка. просто відразу продають з включеним користуванням постільною білизною. і де на твою зовнішність звертають не менше уваги, ніж в провінційному Кременці :)
звісно, картинка побаченого мною Дніпропетровська - дуже неповна. і в місті є приємні місця. і своє "обличчя". і різні люди. але було досить буквально декілька годин, щоб про весь мегаполіс скласти уявлення. і не вдалось знайти нічого такого, до чого хотілося б повернутись...

27 травня, перед 10-ю ранку - Одеса. зустрічає, звичайно ж, спекою.
про Одесу писати важко... бо написати можна або дуже багато, або нічого. принаймні, сюди хочеться приїжджати, гуляти містом. та й шаурма, хоч від 8-10 грн., але з картоплею, і дуже ситна :)
була задумка поїхати в Белгород-Дністровський, але з деяких причин поки що не зреалізувалась.
традиційно відвідую мор.вокзал. ну що про нього писати?! треба бути!
акумулятор виснажився, телефон завмер, GPS, відповідно, не працює :(
пляж "Ланжерон". довго вибираю місце. купа народу. місце вибрав, роздягнувся, одяг плавки. заходжу в море. не надто воно мене приваблювало, але якщо я вже тут - треба скупатись. на пляжі - прохолодний вітерець. вода ще холодніша. заходити не хочеться... але заходжу ще трохи, занурююсь. вже тепліше! пробую пропливти на спині до берега, це мені вдається. біля поверхні вода тепліша, тіло ще прогрівається сонцем. а виходити на берег вже не хочеться! :) намагаюсь вчитись плавати, намагаюсь згадати, як нас вчили - бовтаюсь, коротше кажучи. але тільки пару раз пересікав чиюсь траекторію :)
несподівано для себе з води мені вилазити не хотілось! якщо рухатись - у воді зовсім не холодно, навпаки - комфортно. а от на березі, мокрому на вітрі загаряти не надто тепло. тому практично й не загаряв, а от долоні й ступні від води "побабчились".
треба покидати пляж. ніхто не пропонував мені скористатись лежаком, ніхто не брав плату за вхід. судячи з написів, можна було за 1 грн. 3 хв. прісного душу. і судячи з оголошень - адміністрація не приймає на збереження і не несе відповідальності за речі відпочиваючих. хоча мені більше сподобалося б заплатити 5 грн. за вхід, взяти лежак і здати кейс, з яким я приїхав. який побував на Говерлі, в Кримських горах, в Кам'янці-Подільському і ще багато де...
тільки-но я вийшов на берег, взяв речі, і ступив перші кроки, як розпочався дощ. мені залишалось тільки речі перекласти в пакет, а намокнути мені було важко - плавки і так мокрі, та й я ще не обсох. так під короткотривалим дощиком і шльопав босими ногами по калюжках. накапало небагато, але досить, щоб пил під ногами перетворити в болото. і надто мало, щоб позмивати це болото. після морської "ванни" - грязьова "ванна" для ніг. несподівано - відчуття отриманого задоволення, і "хочу ще в море!". і - жити хочеться!!! море освіжило, бовтатись там було приємно, після дощику спека трохи спала, їсти не хочеться, втоми немає - чого ще хотіти на найближчі декілька годин?!
сів не на той трамвай - замість вокзалу, він по кільцьовому зігзюгоподібному маршруті повіз мене знову до парку Шевченка. я так і не второпав, де в нього була кінцева зупинка... зате я вийшов на зупинці, яку хотів відвідати. і придбав там смачний газований "Тархун" на розлив. якщо вірити написам - на дуже очищеній питній воді. заодно скористався нагодою сісти на інший трамвай, який без пересадок на вокзалі довіз мене якраз туди, куди треба було...
28.05.2007 я ще в Одесі. До 18.16 - "Одеса-Ковель", поїду до Луцька. вдень же - знову прогулянка містом не на одну годину (корисне з приємним). і знову немає що писати - місто просто подобається, подобається там гуляти... та й власне одесити - таке враження, що це своя маленька нація. особливо, корінні жителі, і багато з тих, хто живе тривалий час. і не сприймають будь-якого туриста перш за все як об'єкт наживи, на відміну від багатьох інших туристичних зон.
хоча Одеса - вона достатньо контрастна. як і Дніпропетровськ. як і Київ. прогулянка нічною столицею о 3-4 -й ночі дещо по-іншому відкриває очі на місто. але в першу чергу - на людей, які в ньому живуть. а люди - дуже різні. і з різним соціальним статусом, достатком, середовищем...
Одеса відстає (мабуть, і буде відставати) від Києва щодо розвитку міста, інфраструктури, проведення ремонтів, але було приємно констатувати, що затяжний період пострадянської розрухи для багатьох старих будівель закінчився, збудовано досить багато нових об'єктів. буквально два роки тому дивитись на все це було важче. тепер відстає інфраструктура пляжів. хоча, можливо, для цього я надто рано приїхав в цьому році?
... але мандрівка видалась гарна. нехай і надто спекотна - в Луцьку мені здалось заледве не прохолодно :) при 30 градусів в тіні, але Одеса змінилась в кращу сторону, а море приготувало, як на замовлення, не надто теплу, але вже прогріту воду.
... звісно, тут не написано про приватні, особистісні сторони мандрівки. і не буде написано! :)

Дата написання - 30.05.2007, дата створення цієї сторінки - 08.06.2007, дата останнього редагування - 08.06.2007 (C) rrid