Зимова казка на три дії, або Святкова Чорногора-2007

Частина третя. Повернення

... 4-го січня 2007р. на третій день мандрівки, після третьої вершини Чорногори, наша підгрупа вже надвечір в Лазещині. З Козьмещика під'їхали разом з іншими туристами. Випало їхати з москвичами (або, якщо за їх словами, "наша Родина - СССР" ...) які все ж розуміють українську мову. Особливо, коли їм треба про щось від нас дізнатись. Хоча прикро було чути від москвича: "я - хахол!". Східні Карпати у всьому світі - Східні, або Українські Карпати...

... Вокзал у Козьмещику, як завжди, в жалюгідному стані. Частини підлоги немає зовсім, штукатурка відвалюється, вікно частково закрито поламаною вивіскою, без скла. Касир виписує нам квитки до Львова на нічний потяг. Хоч і холодно, та нарешті можемо вільно розсістись, переодягтись в сухе (Юрко в цьому плані був попереду всіх :), навіть лягти на лавку і трохи поспати. На лавці місця вистачає на двох - після вечері розстеляю килимок на підлозі і засинаю. Третій сон в екстремальних умовах :) Хоча поспати не зовсім вдалось - попри декілька поодиноких відвідувачів, пізно увечері з'являється велика дитяча група білорусів (коло десятка дорослих супроводжуючих) - задоволених і жвавих. Місця на "вокзалі" не залишається зовсім. Майже всі білоруси опинились потім в одному з нами вагоні, але їх присутності я практично не помічав - майже відразу заснув аж до ранку. Ми зайняли ціле купе - на лавках лягло двоє, між лавками поставили наплічники й сумку, накрили кариматом, і там вляглись ще двоє. Нікому вже й не спадало на думку нас потурбувати. Навіть квитків, на відміну від наших сусідів, в нас не перевірили.

Коло 10-ї ранку 5.1.2007 ми у Львові. Йдемо до Равлика залишити речі. Саша - не проти, попросила перенести їй диван - з першого поверху на другий. Ми з ним були ще не знайомі, тому погоджуємось на таких умовах дати перепочинок нашим наплічникам. Знайшли потрібне помешкання майже відразу, йдемО гуляти Львовом. По Городоцькій проходимо до Собору Св.Юра, заходимо туди на хвильку, йдемо в центр. Традиційно - "стометрівка", фото біля пам'ятника Т.Г. Шевченку, заходимо ще на базарчик сувенірів... Непомітно збігають півтори години. Поспішаємо до Равлика - просила ж перенести диван. Для розминки з першого поверху на другий переносимо дрібніші меблі, і знайомимось з диваном. Невеликий, але відчувається в ньому сила :) По частинах переносимо. Залишається перенести каркас. На першому поверсі проходить в двері - тютілька-в-тютільку. А на другому поверсі починаємо звертати увагу на геометрію коридорів квартири. Для початку знімаємо вхідні двері. Потім - ще одні. Загалом довелось зняти 6 дверей, включаючи двері в туалет (хм, хіба тільки 6?..). Після декількох повертань і переворотів - диван на кухні. Але з кухні його треба перемістити ще через 2 дверей, які явно завузькі для нашого "Малюка". Ще декілька піруетів і примірянь, декілька "п'ятихвилинок" напруженого обдумування, ще декілька доз поту в п'яти носильників дивана, і щось схоже на технічне вирішення проблеми в нас є: Отже, шлях - через туалет! Що ж, після чергового перевертання диван туди поміщається. Але далі рухатись не бажає. Та й не має такої фізичної можливості. Невже даром двері в туалет знімали?! :( Насамкінець, залишається ще один малоймовірний варіант. Зі "скрипом, рипом і натугою" авангард дивану за яких-небудь 10-15 сантиметрів від кімнати, з цих сантиметрів левова частина припадає на ... звісно, двері (вірніше, одвірки та супутні фігурні дерев'яки), які його й не пропускають. Ще декілька хвилин душевних мук, і... помітили, що в коридорчику можна зсунути (відкрити) ковзаючі двері вбудованої стінної шафи. В одній з проекцій це додає нам буквально 3 см додаткового простору, ще трохи зусиль - і, о диво! - верхня частина дивану (вірніше, насправді це було бильце, але бильцем воно стане тільки тоді, коли диван стане на всі чотири ніжки) вже в кімнаті! А далі вже було нецікаво - ще трішки потужились, каркас дивану вже в тій же кімнаті, де й решта попередньо принесених його частин; за пару хвилин диван знову зібраний. П'ємо заслужений чай, і невдовзі поспішаємо на зал.вокзал. По дорозі забігаємо в гастрономчик, купуємо якісь смачинки на дорогу, ледве не запізнюємось на потяг "Львів-Тернопіль", але таки їдемо до Тернополя. 

В Тернопіль прибуваємо по графіку. По дорозі довідуюсь, що сестра покине Тернопіль ще раніше, ніж я туди приїду, але в знайомих залишить щось, що мені треба буде завезти в Кременець. Отже, тепер мені в Тернополі треба: 1. записати за сприянням Романа світлини з Чорногори, 2. забрати ноутбук в Дениса, 3. ще й забрати "передачу" в Кременець. Роман організував запис фото з допомогою Тернопільської станиці "Пласту", після цього з ним і Слоником ми попрощались, мабуть, вже до весни - до сплавів, а я відправився по ноутбук, який з Н.Рожанки їхав до Тернополя без мене. Їдучи з ноутбуком на "Канаду", біля магазину-салону Тернопільської фабрики "Нова" зауважую звіряток, яким коли давно одна лучанка просила передати привіт. Хоча через скло було важко ідентифікувати звірят, але "привіт" їм подумки передав. Він знайомої, і від всього Луцька :). 

Коло 8-ї вечора в п'ятницю, 5-го січня 2007р., в Кременці завершується моя мандрівка, розпочата в ніч з 29-го на 30-те грудня 2006р з Луцька. м.Луцьк - м.Львів - смт.Славське - с.Нижня Рожанка - г.Високий Верх - с.Н.Рожанка - м.Стрий - м.Івано-Франківськ - м.Коломия - с.Кваси - г.Шешул, г.Петрос, г.Говерла - урочище Козьмещик - с.Лазещина - м.Львів - м.Тернопіль. Білим шрифтом виділено місця, де був сніг :) Мандрівка, під час якої мене не покидало відчуття нереальності, фантасмагорії - фактично, це було новорічно-Різдвяна казка. В якій чергувались урбанізовані міста (дощ, болото, калюжі), й Карпати (сніг, чистота, гори), густо помережені переїздами й подіями. Давня мрія - зимова Чорногора - здійснилась! Колиби, намети, спальники, і все це - серед білого пухнастого снігу, за мінусової температури - стало реальністю. З різними відтінками цієї реальності - тихий погожий вечір на Шешулі, і справжній характер Чорногори на Петросі й Говерлі. 
Вдруге я пішов в гори не сам... Мабуть, важко буде забути кольорові образи (наголос - на о), які з'являлись перед очима, коли ми забрались в спальники в наметі в першій колибі, в якій ми ночували. Також фантасмагоричні - ці "видіння" важко було "прив'язати" до подій за день, чи за попередні дні. І купа вражень від Карпат - знав, що вони чудові завжди, але ще не спілкувався з ними взимку. Але - досить слів. Це - маса емоцій, які прикрашатимуть собою (і згадками про них) сірі будні ще тижнями.

...Якщо в якісь моменти ще були вагання - чи НР-2007 в карпатському селі (де невідомо чи є сніг - так думалось на той момент), а чи - Київ, Дніпропетровськ та Одеса, то сьогодні можу стверджувати однозначно - вибір був вірний! А за організацію новорічно-різдвяних вакацій - окреме спасибі! Роману Задорожному (головний організатор та натхненник зустрічі НР в Карпатах), Володі Бичковському (Слонику), Оксані (за хату), Богдану й ГК "Тернопіль" (зокрема, Василю - він поділився зі мною спорядженням; без його бахіл було б набагато гірше йти снігом, а з маскою легше підніматись при шквальному вітрі, рукавиці також не завадили :) і всім учасникам зустрічі НР, і всім  мандрівки Чорногорою за приємне товариство. Особливо - за зимову Чорногору! (учасники - від ТК "Кристал" Роман, Слоник, Юрко, ну і я, від ГК "Тернопіль" - Богдан, Василь, Ігор, Ваня). Сподіватимусь на таку ж зустріч наступного року... 

... Світлини снігу й гір ... ->
...Новий рік -> 
...Передріздвяна Чорногора ->
... ... Головна сторінка ->

Дата створення сторінки - 11.01.2007р. Дата останнього редагування - 15.01.2007р. (c) rid, ZoRo