МАНДРІВКА З ВЕСНИ В ЗИМУ,
або Останній альпсемінар сезону 2007/2008

... перед походом на Кавказ ТК "Кристал" (м.Тернопіль) організовує серію мандрівок в зимові, засніжені Карпати для потенційних учасників - щоб бачити і фізичну, й психологічну готовність. 7-12 березня 2008 - остання така мандрівка перед літом-2008. Кішки, льодоруби, рятівничі петлі, вузли, переходи, орагнізація табору...

7/03
 ... Під ногами замерзле болото. Над головою поміж хмарами виринає сонце. Ген вдалині видно білу "шапку" домінуючих вершин. Ми - виходимо з Делятина в напрямку альпіністичного семінару, з весни в зиму.
    Керівник і організатор мандрівки - Борис Гора. Направляючим призначено Рибу, контролюючим - Олега з м.Рівне, караючий - Юрко :) я - замикаючий, Борис - координує. Незнаними шляхами Риба веде нас до Білого каменя - місцями "зрізає", інколи інтуїтивно відчувається, що не завжди варто було це робити (коли стежка скидається знову до дороги вниз), але до Білого каменя таки дійшли. В половини учасників (всього було 13 - з Тернополя, Рівного, Києва, Хмельницького, Львова, Луцька) починають формуватись рибні фантазії, які поступово озвучуються. Риба жарена, варена, вуджена, у власному соку, і ще різні варіації колективної фантазії. Марко, котрий Риба (псевдо) намагається зберігати відрив від основної групи :).
    Потроху заходимо вище рівня стійкого снігового покриву. Після підйому на г.Синячку (1401м.н.р.м.) рухаємось на полонину Щівка по суцільному снігу, який дедалі глибшає. На полонину приходимо надвечір, починаємо ставити намети на проталинах, розводимо вогнище. Температура опускається нижче нуля, але в нас є намети, вогнище, дві гітари, трохи втоми і хороший настрій - нарешті вибрались із цивілізації до зими. Жарти й сумніви щодо проведення альп.семінару з пониженням температури якось зникають....
     8/03
     ... вночі йде дощ. Температура піднялась, намети мокрі, сніг під ногами мокрий. Сонця за хмарами не видно, зате до перевалу Переслоп зустрінемось із дрібним дощиком. А після перевалу, за годину-півтори - з рясним дощем, який пізніше перейде на сніг. Увечері, на межі лісу під Довбушанкою, ставимо намети під снігопадом. Оскільки втомлені ноги, а не руки, рівняємо площадки під намети, Орест готує колиску для вогнища (власне, просто заглиблення в снігу глибиною 0,5м діаметром до 1м) і розпалює. Поступово вогонь випаровує сніг й поглиблює до землі, діаметр 3,5-4м. Всі вільні від занять дружно перетворюються на лісорубів - поряд стоять п'ять сухих смерек, і Юркові не терпиться погрітись й організувати сидіння з колод навколо вогнища. Ця "гра в лісорубів" і стала головною розвагою вечора, з епізодами "не завали дерево на сусіда", "не лови гав, а то зловиш дерево" :), "коли верхівка падає не разом зі стовбуром", "як завалити дерево в потрібному напрямку, коли воно вже ніби зрізане, але ще не хоче падати". Не приймала участь в дійстві мабуть тільки Світлана Гора, всі решта як мінімум давали поради. Але, перш ніж завалити дерево, я зайнявся суспільно-корисною справою - протоптав стежку в сторону від табору, до гарненького місця бельведерного типу, де можна було гарненько усамітнитись й помилуватись краєвидами. Дивно, але краєвидами ходили милуватись і тоді, коли їх вже не було видно :)
Густий лапатий сніг та погіршення погоди остаточно переконали, що на альп.семінарі халява не пройде. Зате 8-го березня в нас не було покриття МТС, частково ніби було покриття Київстар, але моя Нокіа 5510 так і не зловила мережу.
    Зранку, 9-го березня, в Д.Н. Шевченка, - туман, видимість 20-50 метрів, троха вітряно. Якраз оптимальна погода для проведення тренувань в умовах, наближених до реальних. Ще в перший вечір ми пробували одягати кішки, в'язати рятівничі петлі та різні типи вузлів, тепер будемо пробувати робити все це на схилі. Піднімаємось вище зони лісу на схили Довбушанки, розподіляємось попарно на зв'Язки, одягаємо кішки, обв'язуємось рятівничими петлями, зв'язуємось. Відпрацьовуємо підйом крутим схилом з льодорубом, страховку, станцію, планові зриви, гальмування й зарубування після зриву. Неспішно, але впевнено піднялись на хребтик. Видимість - до 100-200 метрів, але вітру не стільки, як очікувалось, тому досить комфортно, можна було не так тепло одягатись на підйом.
На хребтику, всупереч сподіванням, зустрічаємо людей - спочатку двоє хлопців з Коломиї. Потім ще дві групи, численні - зі Львова та "збірну" з різних міст - Львова, Києва, Полтави та ін. Але Земна куля є малою - знаходяться спільні знайомі й на вершині Довбушанки (1754,6 м.н.р.м.).
Але, попри альпіністичне спрямування, попри ночівлю на метровому шарі снігу в наметі, величезне вогнище - все це я вже бачив і пробував. Але... на вершині Довбушанки в мене також відбулась зустріч. Збоку від натовпу людей, буквально за пару метрів, до мене вийшов привітатись бурундучок-байбачок. Він вийшов з однієї зі сніжних нір, і щось мені хотів сказати. Потім зауважив купу людей, метнувся назад. Але нагальна потреба спілкування зі мною знову змусила його (чи її? :) вилізти на сніг, він знову злякався натовпу людей... але спробував і втретє. На цей раз я встиг показати гостя, чи, швидше, господаря вершини, ще декільком людям, зокрема Оресту й Ярославу...
На вершину піднімались без наплічників. В таборі готуємось до переходу. Розділяємось - Олег з Юрієм збираються пробувати добратись до Яремче до ночі, ще четверо - Богдан, Олег з Тернополя, Ярослав з Києва і я йдемо до перевалу Переслоп, решта продовжують похід. Починається повернення із зими у весну...
Увечері 9-го березня, вже вчотирьох, виходимо на Переслоп. Ще трохи піднімаємось, і на галявині зупиняємось, ставимо намети. Після недавнього дощу дрова не хочуть розгорятись, але таблетка сухого спирту виправляє ситуацію, маємо вогнище. Правда, до того часу вода на газових пальниках вже закипіла, але просто приємно посидіти увечері біля вогнища під зорями, щось підсушити, та й просто спалити шкарпетку під час сушіння :) Але все-одно такі яскраві зорі тільки в Карпатах, ясна холодна ніч... особливо коли ти вже повечеряв, підготував місце в наметі для ночівлі, завтра очікується легкий короткотривалий перехід й повернення до цивілізації.
    10-го березня зранку виходимо, спочатку під ногами зникає сніг, потім починається замерзле болото, далі просто болото, відразу після занурення до цивілізації, тобто на початку однієї з вуличок Яремче, забрьохуємось у болото - шмат дороги зовсім розбито вантажівками (поруч будівництво), а обійти - ніде. Менш ніж за дві години ходи - ми на автостанції. Де майже відразу сідаємо на маршрутний бус до Івано-Франківська. Далі до Тернополя, де залишаються Богдан, Олег і Ярослав, в мене попереду ще Кременець, і далі - Луцьк...
.
Луцьк-Тернопіль-Коломия-Делятин - Б.Камінь-г.Синячка-пол.Щівка-пер.Переслоп-пол.Лазок-г.Довбушанка-пол.Лазок-пер.Переслоп - Яремче-Ів.-Франківськ-Тернопіль-Кременець-Луцьк.

ПС. Окреме від мене дякую Богданові й Борисові за світлини, та Ярославу, який двічі "на халяву" пригощав мене справжнім супом :)

Окремі фото з походу в моїй галереї, для "безлімітчиків ІНету" - фото на порталі в Богдана - світлини Богдана (166) й Бориса (76).

більше фото...> ...  Оповідка й Фото з мандрівки в березні 2007р.

Стрибнути на головну сторінку сайту

Дата написання - 17.03.2008. Дата створення сторінки - 17.03.2008р. Дата останнього редагування - 29.08.2015р. (c) rid