... Карпатія - це автентична країна на території сучасної України, географічно співпадає з територією Українських (Східних) Карпат. Власне Карпатією я особисто схильний вважати віддалені від людей і традиційних шляхів сполучення місцини тієї місцевості.

... Мандри. Один. Територія притяжіння. Мандрував я сам. І "захворів" після першої ж поїздки-мандрівки. Вперше я відправився в конкретне місце з конкретною метою, а другого разу - з одного боку, залишалось почуття недосказаності, незавершеності, а з іншого боку - я відчував, що мене вже притягує дивовижа Карпат, природа, наближена до первісної.

Чорногора. Один

    Опис другої мандрівки, мабуть, буде більш технічним.
    Отож, щойно повернувшись з Карпат, я починаю планувати нову подорож. Мета – підйом на Говерлу з Закарпатської сторони, від Козьмещика, і повернення через Заросляк у Ворохту. Не проходить і двох тижнів, план готовий, і 03.09.2004р. я після 15-ї їду з Луцька до Львова. У Львові купую стартовий пакет ДіДжус і зустрічаю біля зал.вокзалу колишню лучанку, яка, як виявляється, вже два роки мешкає в Санкт-Петербурзі, у Львові – як і я, проїздом. Поспілкувались, спішу на приміський вокзал на дизель до Ходорова. В Ходорові сідаю на дизель до Івано-франківська (все було сплановано ще в Луцьку; бачу, що в Ходорів дизель прибуває із запізненням. Чомусь з’явилось запитання: дизель на Івано-Франківськ “захоче” мене чекати? Виявилось, він чекає завжди), у Франківську купую квиток до Лазещини, через трохи сідаю на дизель до Рахова.
    В 06:09 04.09.2004р. я починаю вести записи, на ст. Лазещина і вирушаю на підкорення вершини. Холодно, туман. Я відправляюсь направо вздовж колії. Очікував, що буду мати попутників – бачу, крім двох-трьох аборигенів з дизеля більше ніхто не вийшов. По стежці вздовж колії в 06:24 підходжу до переїзду. Стаю на дорогу, спускаюсь між двома чи трьома будинками (в одному з яких – крамниця), завертаю по дорозі направо під залізний залізничний міст, який видніється неподалік (по якому я щойно проїхав на дизелі). 06:34 – я під цим мостом, іду далі по дорозі. Коли я вийшов з села – важко сказати, бо там далі стоять вже поодинокі будинки в Закарпатському стилі.
    06:52 я минаю КПП (в такий ранній час там туристів не чекають – ніхто не вийшов), повертаю по дорозі на лівий міст. 07:31 – я на розвилці, повертаю через міст наліво; бачу будинок на горбку зліва. 07:51 – я вже бачу будинок табору зліва. 07:53 йду по мосту через струмок направо. Звертаю увагу, що з правої сторони струмок вже не дзюрчить, який супроводжував майже всю дорогу лісом. 07:55 чергова розвилка. Йду через міст наліво; справа зверху будинок. По дорозі повз нього піднімаюсь догори. Від моменту 07:51 – це вже туристичний табір в урочищі Казьмещик, і тут можна запитати дорогу. Щоб не помилитись з дорогою, якою далі починати підйом – бо переплутавши, можна опинитись не на Говерлі, а на Петросі.
    07:58 – починаю підйом! Відразу ж – крутий підйом (думаю, градусів 25-30 точно буде. А можливо, що й трохи більше) по глиняній дорозі лісоповалу, за бажанням – можна йти попри саму дорогу стежкою.
    08:48 – виходжу з лісу до полонини, дорога бере різко вліво – до хатів, я ж іду по прикрій (ще й слизькій стежці) під ліском догори. Цю полонину з вівцями згадував в попередній оповідці. Вітер набагато менший, туману майже немає, та й здається тепліше, ніж було 13 днів тому. Та все одно – з першої подорожі я зробив деякі висновки, і на цей раз до екіпіровки додались спортивна сорочка й дощовик з плівки, тому після виходу з лісу на вітер одягаю зверху дощовик – вітер через плівку вже не може проймати, тому мені вже трохи жарко. 09:09 – я на плацу після іншого лісу з дорогою, викладеною галькою (схоже на природне утворення). Бачу зліва Говерлу в хмарах. Далі йду вже вище рівня лісу. 09:54 – я підходжу до джерела, яке витікає з труби. Виливаю з пляшки залишки води, набираю джерельної. Страшно холодна, але смачна. На 8 хвилин роблю першу зупинку – присідаю, п’ю воду, з’їдаю пачку вафель, банан і “Супер-Контик”. 10:02 встаю і йду далі. 10:47 підходжу до ями із сміттям, минаю. 10:54 – я телефоную знайомим з Вершини. Хмар майже немає, туман вже розсіявся, краєвиди – в долині такого не побачиш.
читати далі...->