Вступчик :)

... Карпатія - це автентична країна на території сучасної України, географічно співпадає з територією Українських (Східних) Карпат. Власне Карпатією я особисто схильний вважати віддалені від людей і традиційних шляхів сполучення місцини тієї місцевості.

... Мандри. Один. Територія притяжіння. Мандрував я сам. І "захворів" після першої ж поїздки-мандрівки. Вперше я відправився в конкретне місце з конкретною метою, а другого разу - з одного боку, залишалось почуття недосказаності, незавершеності, а з іншого боку - я відчував, що мене вже притягує дивовижа Карпат, природа, наближена до первісної.

Чому і як.

Мабуть, цю частинку слід було б назвати вступною. Отже, як так сталось, що я опинився в Карпатах? І чому я там опинився?
Мабуть, все розпочалось 25 березня 2004р. Саме тоді в мене закінчувалась путівка у Трускавці, і останні дні я присвятив екскурсіям. Перша була – Тустань, Східниця. А це вже початок Карпат. Нічого там мене особливо не вразило – сам я родом з древнього Волинського міста Кременця (сьогодні Тернопільської області, але це тема окремої розмови). Далі, 26 чи 27 березня, я поїхав на екскурсію на скелі Довбуша. Це трохи далі від Трускавця, ніж Тустань, і це вже схоже на автентичні Карпати. І якраз там, після водоспаду Довбуша, на підйомі до легендарних скель Довбуша я і відчув, що захочу ще принаймні раз поїхати в Карпати. І чомусь особливе враження на мене справили буки, їх насіння. Трускавецька путівка в мене закінчувалась, настав час повертатись до праці, але жевріюче бажання поїхати в Карпати залишилось.
    Минали тижні, буденність, робота, наше “чудесне” законодавство (це тема іншої сторінки цього сайту), і все сильнішим стає бажання відволіктись від буденщини і щоденних стресів. Відпустка “не світить”, доводиться заздалегідь шукати можливість “вирвати” для себе декілька вільних днів. Минули вже місяці, і декілька вільних днів бачу наприкінці серпня – поблизу Дня Незалежності. Був варіант поїхати в Одесу на море (до родичів), але за пару тижнів до дати Х стає ясно, що цей варіант треба переносити в часі – або на початок серпня, або на “оксамитовий” сезон. Дати я переносити не міг, тому приступив до розробки другого з трьох варіантів. Третім варіантом було – відвідання ряду обласних центрів, у яких я ще не був. А другим варіантом були Карпати. Зважаючи на близькість Дня Незалежності, я патріотично обрав Говерлу. Тепер трохи повторюсь – до того я в Карпатах був тільки на екскурсіях з курортного Трускавця. Тому починаю працювати, маючи на меті Говерлу, і найперше звертаюсь в турагенства славного Лучеська (я живу і працюю в Луцьку). В жодному з них не планують турів на Говерлу (чи у Ворохту) на День Незалежності. Що ж, я не став замовляти автобус для себе одного, і вирішив піти іншим шляхом. З робочого місця в мене є доступ до Інтернету. І в світовій павутині мене чекає перше розчарування – Google на запит “Говерла” видає декілька тисяч результатів, але знайти, як туди добратись… Приблизно півдня я витратив на те, щоб з’ясувати, в якій же області розташована найвища вершина України. Із застосуванням індуктивно-дедуктивного методу виявив, що на межі Закарпатської та Івано-Франківської областей. Подальші “розшуки” вершини виявили, що класично на Говерлу можна потрапити Ворохта-Заросляк-Говерла або Лазещина-Козьмещик-Говерла. Вже щось прояснилось – хоч більш-менш деталізований маршрут вдалось знайти тільки через Лазещину, але це вже краще, ніж нічого. Подальші пошуки – а як же добратись мені до Лазещини, Рахова чи Ворохти? Витративши ще декілька днів, я вже маю два-три альтернативних маршрути. читати далі...->