Зимова казка на три дії... Зустріч НР в Карпатах

Зимова казка на три дії, або Святкова Чорногора-2007

 

Частина перша. Зустріч НР-2007 в Карпатах

 

... Отож, ще влітку 2006 року в Тернопільському ТК „Кристал” зріє задумка зустрічі НР в Карпатах. Зі своєї сторони – намагаюсь до них „примазатись”. Ніхто мене від цього не відмовляє, отож – в листопаді вже орієнтуюсь на гори як місце зустрічі НР-2007. Залишаються поза кадром попередні приготування, пошуки, домовленості, і т.п., і – вирішено: с. Нижня Рожанка побіля гірськолижного курорту с. Славське, приватна садиба.

Але все це відбувалось без моєї участі. Мене це торкнулось вже тоді, коли треба було визначитись, як я буду приєднуватись до групи – адже майже всі їдуть з Тернополя, є прямий потяг до с.Славське, частина людей підсідає в Львові. В ніч з 29 на 30.12.2006 я виїжджаю на Львів (потяг Ківерці-Львів), там закупляю продукти, і сідаю на потяг, яким їдуть тернополяни. Разом виходимо в с.Славське, місцевими „таксі” добираємось до садиби. Зустрілись з вразливими проявами „чесності” місцевих водіїв...

Будинок, в якому нам належало провести наступних пару діб, мене розчарував. Я хотів колиби, посеред снігу, на полонині, а тут – звичайний сільський будинок. Але, принаймні, опалення – пічне (дрова), треба самим розпалювати, готувати їсти, покриття УМЗ майже немає – хоч трохи, а таки втекли від цивілізації :) .

В будинку немає „світла”. Вірніше, будинок приєднаний до електромережі, і ми навіть привезли з собою плавкі запобіжники. Але, виявляється, наші запобіжники не хочуть працювати. Як, як економіст за фахом, і практикуючий бухгалтер, також намагаюсь прийняти якусь участь у вирішенні цієї проблеми – свічками ми не запаслись. В черговий раз закрутивши запобіжник так, що назад викрутилась тільки його частина, стає очевидно, що треба щось придумати. З півгодини витративши на те, щоб визволити решту запобіжника з обіймів лічильника (не вистачає пригод – попрацюю над тим, щоб вони з'явились :) ), вирішення придумав. Так що на НР лампочки в будинку світились. І навіть дві гірлянди :)

Хату прогріли, води і дров принесли, їсти наготували. Готуємось до зустрічі НР. І радіємо снігу! Не дуже багато, але справжній, і не тане! Сходили по дрова до лісу, заодно помилувались краєвидами. Дух таки захоплює! Карпати – вони Карпати, особливо коли ти – в селі... Пограли сніжки, повечеряли, відправляємось спати. Для основної частини хлопців це – екстрим-тур на другий поверх. Там також є пічка, але її ще треба напалити :) Засинаємо в спальниках, хтось – на постелі, хтось – на кариматі на підлозі.

Зранку приходить 31 грудня. Пічка охолола, вилізати з постелі (спальника) не хочеться! Вольове зусилля, і найстійкіші таки встають за будильником, йдуть кудись вмиватись (умивальник – на вулиці, вода за ніч в ньому замерзла), розпалюють вогонь на кухні... Буквально за пару годин на ногах вже майже всі :) . Підготовка до зустрічі НР триває.

Щоб веселіше було готуватись, вирушаємо на пішохідну екскурсію на г. Високий Верх (в.н.р.м. 1245м), по дорозі відвідуємо джерело „Писана криниця”. Вода не настільки холодна, як очікувалось, можна пити повільними маленькими ковтками. На смак – майже як березовий сік :) . При виході з лісу потрапляємо в снігопад, вітер – щось трішечки схоже на зимову Чорногору. На горі катаються лижники, працює витяг, жаряться шашлики. На вершині п'ємо чай з термосів, смакуємо цукерки. Видимість не дуже гарна, але ж ми – вийшли! Справжній подих справжньої зими... Мені не дісталось чаю – розмовляв по телефону з батьками, але моя цукОрка мене таки знайшла.

На зворотній дорозі, при виході з лісу, вище полонини, розпалили ватру – щоб було тепліше перекусити бутербродами, завбачливо взятими із собою. Стрибати через вогнище бажаючих не знайшлось чомусь...

Поки найвідповідальніші завершували останні приготування, решта (а нас, до речі, було 17 = 8 +7) насолоджувались такою довгоочікуваною зимою. Крім гри в сніжки, яка була мені знайома, були ще ігри, але пригадати їх назв мабуть, зараз не вдасться. Але було цікаво!

... Святкова вечеря, і перед опівніччю виходимо надвір, на сніг, на вільне місце. Стаємо в коло, беремось за руки, очікуємо приходу Нового року. Рівно опівночі в колі з'являється імпульс нового року, який передаємо з рук в руки. Майже рунічний ритуал... Коло людей, які ще два дні тОму практично не знали про існування один одного, але тепер на диво здружились... Святковий салют, ковток „Живчика” /не було жодної краплі спиртного!/.

Що ми робили в новорічну ніч потім – не скажу!, але спати розходились коло 5-ї ранку, було цікаво й весело, але все ж треба було відправлятись спати :( Для тих, кого розквартирували на другому поверсі – ще одна ніч в спальнику; вартовий, який взявся підкладати дрова в пічку, після непосильних трудів (цебто експлуатації церати як підкладки, між снігом і дупою; снігом – тим, що на схилах) заснув сном праведника, і проспав довше від усіх. Мені вдалось поспати в новорічну ніч аж ... одну годину. Хоча я про це не жалію :)

Вранці знову треба вставати, утеплювати середовище проживання, знову-таки готувати їсти, частина людей готується виїжджати вдень, частина – увечері, а найщасливіші залишаються ще на день. Хоча їхати не хочеться – хочеться залишитись ще на декілька днів, хоча б до 3-4 січня...

 Внизу – декілька фото. Місцевість, де ми були, екскурсія до Писаної криниці, підйом на Високий верх, вогнище, новорічні костюми – в якісь мірі це повинно передати дух заходу. Всього є 289 світлин, і всі Романа Задорожнього. Також окреме дякую йому як організатору заходу, Слонику й Світлані з Кристалу, Оксані за хату, Іринці за художнє малювання :), і всім-всім-всім за приємне новорічне товариство!!! і Денису за те, що відвіз мій ноутбук в Тернопіль :)

 

     Далі – 1 січня четверо людей, і я в тім числі /в останній момент/ відправляємось на Прикарпаття, щоб по дорозі зустрітись ще з чотирма, і податись на зимову Чорногору. Але це вже – інша частина оповіді.

переїзд ->

Дата створення сторінки - 09.01.2007р. Дата останнього редагування - 09.01.2007р. (c) rid, ZoRo

Hosted by uCoz